Цікаві статті

Спілкуючись з дітьми, батьки повинні собі постійно нагадувати

 

  • Переді мною – дитина.
  • Вона поводиться, як дитина.
  • Іноді її поведінка псує нерви.
  • Якщо я виконаю свої батьківські обов’язки й люблю її, незважаючи на витівки та примхи, на неї можна вплинути.
  • Якщо дитина має мені догоджати, щоб заслужити мою любов, вона її не відчує. Тоді моя дитина втрачає впевненість у собі і не здатна правильно оцінити свої вчинки, а отже, не може контролювати себе й поводитись краще. Отже, відповідальність за її розвиток й поведінку – не тільки на ній, а й на мені.
  • Якщо, перш ніж заслужити мою любов, вона має стати такою, якою я хочу її бачити, вона розчарується в собі: скільки не старайся вимоги занадто високі. Наслідок цього – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та злостивість. Щоб цього не допустити, я завжди маю пам’ятати: відповідальність за її розвиток – на мені. Якщо я безумовно люблю її, вона спокійна, завжди зможе контролювати свою поведінку.